Свежие новости

Фото: Сергій КОСЕНКО

Парти, за якими сиділи учні на початку ХХ ст., повоєнний класний журнал з оцінками, книжки з граматики та арифметики, датовані 1900 роком, написані від руки атестати випускників черкаських чоловічих та жіночих гімназій, фотокартки, шкільне приладдя і форму можна побачити у музеї історії освіти Черкащини.

– Наш музей відрізняється від інших тим, що тут кожен із відвідувачів може підійти до дошки, покласти книжку на полицю старої етажерки, взяти до рук перо й чорнило чи присісти за парту, яка, на відміну від сучасних, добре контролює поставу, – розповідає завідувачка установи Наталя Степанова.

Діє заклад з 2005 року на базі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. У музеї налічується більше тисячі оригінальних експонатів, документів і матеріалів, які датуються від ХVІ ст. і до сучасності. Цю колекцію впродовж багатьох років збирали вчителі та жителі міст і сіл Черкащини, але відбирали лише ті, яким виповнилося не менше 70 років.

– Під час створення музею ми натрапили на інформацію про шість педагогічних династій, які жили та працювали на Черкащині. Однією з найбільших є учительська династія Каплів – п’ятнадцять осіб цієї родини були учителями, викладачами вишів, технікумів, тренерами, вихователями, – каже завідувачка музею.

Започаткував захоплення освітою Тимофій Капля, який з 1930 року працював у дитячому будинку села Бакаївка Золотоніського району, потім брав участь у Великій Вітчизняній війні, далі працював директором Антипівської школи-восьмирічки Золотоніського району. За його прикладом з 1935 року вчителювати стала й решта родини. Цікаво те, що у музейному фонді зберігається "Кобзар" Т. Шевченка 1930 року із приватної колекції сімейства Каплів.

Захопливою є колекція фотографій гімназистів Черкащини. Зокрема є знімок із випускниками Черкаської чоловічої гімназії, датований кінцем ХІХ ст., будинок Смілянської гімназії (фото 1910 року), з учнями Звенигородської жіночої гімназії (фото 1913 року), вихованцям дитячого садочка на Шполянщині (фото 1930 року). Також демонструються особисті фотографії вчителів, документи про їхній річний заробіток.

– На початку ХХ століття вчителі отримували величезні, як на той час, кошти, близько карбованця на день. Для порівняння: звичайні робітники одержували щодня лише 15-17 копійок, – розповідає Наталя Михайлівна. – Освітянам винаймали житло, безкоштовно годували. Хоча тоді ситно пообідати можна було за три копійки.

Під час сходів села жителі збирали кошти на оплату навчання дітей, на будівництво шкіл. У Черкаському повіті у 1912 році було 24 волості, в яких діяли 45 земських шкіл та 92 церковно-приходські. У музеї можна побачити різноманітні шкільні документи, свідоцтва, атестати (атестат Імператорського археологічного інституту, 1913 рік), прохання про прийом до школи, підручники тих років.

– Таке "живе джерело", яке розповідає про життя освітян, в Україні є лише у двох містах: у Черкасах та в Білій Церкві, – каже Наталя Степанова.